Поради від дитячого психолога Світлани Ройз

1. Обираючи між потребою «виконати програму» та «зберегти ресурсність для перемоги», обирайте друге. Якщо тривога лунала вночі й дитина почувається втомленою зранку, висока концентрація академічного матеріалу на початку і «постулат» про неухильне дотримання усталеного порядку дій стають неактуальними.

2. Не можна нехтувати сигналами тривоги. Незалежно від форм навчання (очна чи заочна, індивідуальна – екстернатна, сімейна) чи форм організації освітнього процесу (очний або дистанційний режими, змішане навчання) тощо. Після сигналу заняття зупиняється для того, для кого сигнал лунає, і необххідно перейти в укриття.

3. Ставтеся до втрати концентрації з розумінням. Не варто вимагати від дитини нові (складні для засвоєння) теми; приділіть час зміцненню та відчуттю безпеки, зверніть увагу на соціально-емоційне навчання, присвятіть час спілкуванню з дитиною. Академічний складник ми обов’язково надолужимо після стабілізації ситуації.

4. Створюйте простір, у якому дитина відчуватиме близькість («Я з тобою!»), поважайте різність. Неприпустимими є фрази на зразок «Зберися й починай працювати, бо всім зараз складно» тощо. Альтернатива: «Те, що ми всі переживаємо, – непростий виклик, і мені шкода, що тобі доводиться через це проходити. Попри це, ти чудово даєш собі раду, а разом нам вдасться ще краще».

5. Пам’ятайте, що «…немає людини, яка була б ніби острів». Дбайте про себе, діліться своїми переживаннями з близькими.

Чи означає це, що знання зараз не важливі? Ні. Проте центральним завданням в умовах війни стає створення безпечного простору з чітко структурованими правилами та межами контакту. Розпочинати відповідну роботу або продовжувати навчання можна лише після фази стабілізації – зміцнення та відчуття безпеки.